Рівненської міської ради

Дошкільний навчальний заклад ясла-садок №8

Сторінка для батьків

ДО УВАГИ БАТЬКІВ!

   Відповідно до наказу управління освіти №337осн. від 15.08.2019р. «Про порядок нарахування батьківської плати у закладах дошкільної освіти».

   З 1 вересня 2019 року грошова норма вартості одного дня на 1 дитину складає для дітей раннього  віку (від 1 до 3 років) - 24.00 грн. та для дітей передшкільного віку (від 3 до 6 років) – 30.00 грн.;                                  

   Батьківська плата за харчування дітей у дошкільному навчальному закладі становить 50% від вартості харчування на день (група №1 – 12 грн., групи №2,3,4 – 15 грн.).

   Безкоштовно харчуються у закладах дошкільної освіти діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди, діти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються у комунальних дошкільних навчальних закладах,
діти, батьки яких є учасниками АТО». 

Постанова Верховного Суду України "Про заборону невакцинованим дітям відвідувати дитячі садки" (Роз'яснення) Переглянути

 

ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО ФОЛЬКЛОРУ

Дитячий фольклор - багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох- трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов’язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки). Переважна їх більшість - жіночий репертуар.

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки, загадки, казки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика кількість - це творчість самих дітей.

Колискові пісні

Колискові пісні починають співати дитині з перших днів її життя. За часів язичництва співові над колискою надавалося значення оберегу: вважалося, що певні інтонації і “магічні” слова можуть вберегти немовля від хвороб та інших нещасть. Підтвердження “магічної” дії співу над колискою давні люди бачили в тому, що материнська пісня справді впливає на немовля заспокійливо. Згодом первісні уявлення вивітрилися і спів-оберег перетворився на колискову пісню.

Колискова пісня - термін фольклористичний. У народі ще й зараз вживають дієслівних форм: співати при колисці або співати кота.

Вислів “співати кота” виник із звичаю, коли у нову колиску клали кота, гойдали його і наспівували колискової пісні. А після цього ритуалу клали до колиски дитину і співали їй, доки вона не засинала. Тому в колискових піснях часто згадується кіт.

Загалом тематика колискових пісень широка. Крім зрозумілих дитині образів і сюжетів, використовуються в ролі колискових і інші - в тому числі ліричні, баладні, навіть жартівливі пісні із “дорослого” репертуару.

Жінка, співаючи дитині, нерідко, як писав Т. Г. Шевченко,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...

Спів над колискою впливає на дитину мелодією, тембром, розміреною ритмікою. Але з півтора-двох років дитина починає цікавитися і змістом пісень. З цього віку особливо зростає роль близьких дитячому сприйманню образів, в тому числі фантастичних і казкових.

Забавлянки. Небилиці. Пісні до казок

Забавлянки виконують для маленьких дітей дорослі люди або старші діти. Серед забавлянок надзвичайно багато творів різного змісту. Як правило, вони короткі. Деякі мають певні “сюжети”, зрозумілі малечі, як усім відома “Сорока-ворона на припічку сиділа”. У найпростішому випадку забавлянки промовляються або рецитуються. Однак є й такі, де вживано розвинену пісенну форму:

Такий наспів може виконати лише дорослий. Дитину ж приваблює казкова атмосфера, в якій звірі діють і живуть, “як люди”. Надзвичайно своєрідним жанром фольклору є так звані небилиці або нісенітниці. В них розповідається про абсолютно неймовірні речі - настільки неймовірні і нарочито прямолінійні, що вже це одне викликає сміх. Небилиці виконують дорослі дітям від 2-3-х років, коли їм стає доступною парадоксальність змісту. Діти старшого віку співають небилиці самі - один одному та меншеньким. Іноді небилиці можна почути і в середовищі дорослих - особливо за весільним столом.

2. А той би-чок та на-ніс я-єчок,

А сту-па на яй-цях си-ді-ла,

А ли-си-ця та хво-стом вер-ті-ла,

3. А без-ру-кий та ті яй-ця покрав,

Та го-ло-му по-за па-зу-ху сховав,

4. А слі-пий та посма-тру-вав,

А ні-мий з кара-у-ла за-кри-чав,

А без-но-гий та в погоню по-бі-жав.

 До улюблених дитячих жанрів належать казки. Значне місце в ряді казок відводиться пісенькам, які оповідач рецитує або співає, де це належить. У казці “Про котика і півника”, яку Леся Українка чула й записала на Волині, є зразки і рецитацій, і співу. Коли лиска схопила півника і понесла, він кричить:

Ко - ти - ку, бра - ті - ку,

не - се ме - не лис

по ка - ме-ніо, мосту

на сво - е - му хвосту.

По - ря - туй  ме - не!

Котик поспішив на допомогу півникові. Щоб виманити лисчиних дітей, він узяв бандуру, підійшов до хати і співає:

Ой у лис - ки, лис - ки но - вий двір

та чо - ти - ри доч - ки на ви - бір,

п я - тни син - ко

вий - ди, ли - се, ще іі Пи - лип - ко,

по - ди - ви - ся, чи хо - ро - ше гра - ю.

         Колискові пісні                                  Забавлянки

1. Ходить сон коло вікон                             1. Гойда, гойда, гойдаша!

    Ходить сон коло вікон,                                 Гойда, гойда, гойдаша!

     А дрімота коло плота.                              Де кобила, там лоша,

    Та й питає сон дрімоту:                             Там печене порося.

-         Де ми будем ночувати?                            Кобила у лісі,

 Чи у лузі при березі,                                     А лоша у стрісі.

 Чи у полі при тополі,                                2. Мишко, мишко

 Чи у прибраному дворі,                                - Мишко, мишко,

 Де хатинка чепурненька,                              Торохтушко,

 Де дитинка маленька?                                   А де була?

-         Тут ми будем ночувати,                           - У бабусі.

 Дитиноньку колисати.                                  - Що робила?

                                                                         - Полотно ткала.

2. Ходив кіт по горі                                           - Що заткала?

Ходив кіт по горі,                                           - Кусок сала.

Носив сало в пелені.                                      - Куди положила?

Та не знав, де діти,                                         - На мисничку.

Та вкинув між діти.                                        - Куди впало?

Діти полякалися,                                             - В по мийнику.

В хату поховалися.

3. Колишися, колисонько                                3. Не плач

    Люлі, люлі, мій синочку,                                 Не плач,

    Зроблю тобі колисочку -                                  Киця принесе калач

    Мальовані бильця,                                            На хвостику

    Срібні коло кільця.                                            По зеленім мостику.

    Та нову колисоньку

     Повішу на калиноньку.

    Будуть гулі прилітати,

    Дитиноньку годувати.

    Будуть вітри повивати,

    Калиноньку колихати.

    Колишися, колисонько, 

    Засни, моя дитинонько.

Мудра бабусина наука: «Ростиме дитина здоровою та щасливою, коли батьки будуть мудрими. Донечці - вербову, калинову люлечку. Буде бадьорою, жвавою, а пісень мати співатиме - повік буде найріднішою. А як пошле доля сина, хай батько зробить люлечку із явора або дуба. Вони дають сили і розуму в голівку. Класти спати дитину треба голівкою на схід сонця, а ніжками на захід».

                             Заклички та примовки

  1. 1.     Іді, іді, дощику                                               2. У любистку купали

Іді, іді, дощику,                                                   У любистку купали,

Полий мені горщики,                                         Живу воду наливали,

Полий мені горщики,                                          Щоб здоров’я тіло мало,

То я зварю борщику.                                          Лиха горенька не знало.

Полий мені горщики,

То я зварю борщику.                                      3. Сонечко, сонечко

Да й поставлю на вербі,                                     Сонечко, сонечко,

Щоб випилі гороб’ї.                                          Вигляни в віконечко

Да й поставлю на вербі,                                     На наше подвір’ячко,

Щоб випилі гороб’ї.                                          На бабине зіллячко.

Горобейко прилетів,

Пить борщику не схотів.                               4. Водичко, водичко!

Горобейко прилетів,                                           Водичко, водичко!

Пить борщику не схотів,                                    Помий мені личко,

Не схотів пить борщику,                                    Рум’яне та біле,

Бо не миті горщики.                                           Як яблучко спіле.

Іді, іді, дощику,

Помий мені горщики,                                     5. Мишко. Мишко!

Помий мені горщики,                                        Мишко, мишко! На тобі зуб

То я зварю борщику.                                        Старий, а дай мені свій новий.

                                    Лічилки

  1. Еники, беники, їли вареники,                5. Ішов кіт через сто воріт.

      Еники, беники, квас,                                  До кінця дійшов,

      Вийшов жмурити Тарас.                            Кошенят знайшов.

                                                                            «Няв!»

 

  1. Покотило, покотило,                                   

По дорозі волочило.                                6. Котилася торба

Сонце, місяць і зірки,                                  З високого горба,

А жмурити вийдеш ти.                                А в тій торбі -

                                                                                      Хліб-паляниця,

  1. Бігли коні під мостами                                З ким хочеш,

З золотими копитами.                                 З тим поділися.

Дзень, брень! Вийшов пень.

  1. Раз, два, три, чотири!                               7. Ходила квочка

Козі дзвоника вчепили.                                Коло кілочка,

Коза бігає, кричить,                                      Водила діток

Просить дзвоник відчепить.                        Коло квіток.

А хто буде відчіпляти,                                  Квок, квок,

Буде той усіх шукати.                                   Золотий клубок.

 

Адаптація дитини до дошкільного закладу
в запитаннях і відповідях

У якому віці ліпше розпочати навчання дитини в дошкільному навчальному закладі? 

До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, тому однозначно від­повісти на це запитання складно. Якщо дитина самостійна, розвивається відповідно до віку, то її можна сміливо довіряти вихователям уже на третьо­му році життя. Хворобливим та менш самостійним дітям ліпше бути вдома з батьками до трьох років. 

Чимало батьків хочуть оформити до дошкільного закладу малят, яким ви­повнився рік чи півтора. Але радимо зачекати. Адже дитина в такому віці ще потребує особливого догляду, який може забезпечити тільки мама. 

Ураховуйте, що діти третього року життя легше адаптуються до умов до­шкільного закладу, ніж 4-5-річні діти. 

Чому дитина вранці не хоче йти до дитсадка, а ввечері додому? 

Усі батьки мріють про те, щоб дитина вранці залюбки і з гарним на­строєм бігла в дитсадок, а ввечері, побачивши маму або тата, збирала іграш­ки, прощалася з дітьми, вихователями і спокійно поверталася додому. Але, на жаль, так буває не завжди. 

Легко і без сліз дитина вранці прощається з мамою/татом лише тоді, коли вже цілком адаптувалася до дитячого садка — коли образ батьків уже міцно закріпився в дитячій свідомості.

А от іти додому дитина не хоче здебільшого тоді, коли бере участь у ціка­вій грі або саме зайнята іншим видом діяльності. Якщо так трапляється часто, укладіть з дитиною угоду: ви приходите по неї ввечері і дозволяєте їй погра­тися ще 10 хвилин, щоб вона завершила усі справи й попрощалася з друзями й вихователями. Це буде чесно щодо дитини, адже навіть дорослим складно миттю відірватися від цікавого заняття. Або ж заплануйте разом якусь цікаву справу після дитячого садка: наприклад, погодувати бездомного собаку, почи­тати цікавий дитячий журнал, погратися на спортивному майданчику поряд з домом тощо. 

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов? Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити. 

  • Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.
  • Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму. 
    • Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.
    • Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.
    • У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.
    • Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.
    • Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до садка, що в нього з'являться там нові друзі. 

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна 

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чоловіком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку відвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу. 

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументувати його дитині.

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

    Для того, щоб Ваша дитина швидко й легко звикла до нового способу життя, що його пропонує дитячий садок, відчувала себе у групі упевнено й комфортно, ми просимо Вас про співпрацю в період її адаптації до нових умов. У дитячому садку дитині треба звикнути до: —нових дорослих людей, які про неї піклуватимуться; —нової обстановки, приміщень, меблів, іграшок; —товариства своїх однолітків; —нового розпорядку дня. Вашій дитині простіше звикати до цього поступово. Тому ми просимо Вас уперше прийти з дитиною тоді, коли в групі не буде інших дітей, або буде їх мало, і вихователь зможе познайомитися з Вашим малюком, а він — вивчити нову для нього дорослу людину. Дитина відчуватиме себе упевнено, якщо Ви спочатку будете поряд із нею. Перші дні бажано приводити дитину о 8.30-9.00, нагодувавши її сніданком, і забирати додому через 1,5 – 2 години на протязі адаптаційного періоду, поки дитина не звикне. Про це Вам розповість вихователь. Якщо дитина досить легко адаптується до нового для неї укладу життя, Ви можете залишати дитину в дитячому садку для денного сну. Першого та другого тижня просимо забирати дитину одразу після обіду (приблизно о 12.30), потім – після денного сну. Удома в адаптаційний період треба ставитися до малюка терпимо й уважно. Коли щось турбує Вас у зв'язку з дитячим садком, не обгово­рюйте це при дитині, але обов'язково поділіться всіма побоюваннями зі співробітниками нашого закладу. Просимо Вас розповісти вихователеві про дитину якомога більше — усе, що Ви вважаєте особливо важливим.

Ми готові прислухатися до всіх Ваших побажань.

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ! 

 Доводимо до Вашого відома, що вартість утримання однієї дитини з бюджету міста в 2017 році становить 16 321,56грн.

 

Портрет дитини напередодні вступу до школи
Психофізіологічний розвиток:

  • має зрілі мозкові структури та функції;
  • характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;
  • проявляє достатню рухову активність;
  • проявляє умілість рук, практичну вправність;
  • здорова, не має хронічних хвороб;
  • володіє основними гігієнічними навичками;
  • знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;
  • володіє основами безпеки життєдіяльності;
  • працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;
  • користується як провідною правою/лівою рукою;
  • не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

  • володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;
  • уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;
  • диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);
  • здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;
  • усвідомлює основні зв'язки між явищами;
  • має розвинене логічне запам'ятовування — добре запам'ятовує і відтворює;
  • встановлює логічну послідовність подій;
  • відтворює зразок на вимогу;
  • робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креативності;
  • розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;
  • диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;
  • розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;
  • знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

  • хоче йти до школи;
  • вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;
  • може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;
  • має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;
  • свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;
  • зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;
  • у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самостверджується;
  • має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

  • переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;
  • сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;
  • знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;
  • адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;
  • утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;
  • чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;
  • оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;
  • володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

  • свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;
  • концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;
  • мобілізує себе на розв'язання завдання;
  • розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;
  • звертається по допомогу лише в разі об'єктивної необхідності;
  • конструктивно розв'язує проблеми, долає труднощі;
  • доводить розпочате до кінця;
  • може відстояти власну думку;
  • визнає свої помилки;
  • дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

  • приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;
  • відкрита контактам, комунікабельна;
  • прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;
  • уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;
  • узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;
  • реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;
  • намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв'язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;
  • орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;
  • усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;
  • має більш-менш адекватну самооцінку;
  • поважає себе та інших;
  • має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

 

Як розвивати уяву дитини вдома

Творчі завдання

Таємниця під покривалом

Дитині пропонують відвернутися. У цей час дорослий бере певний предмет доволі складної форми, як-от статуетка, квітка в горщику, лялька тощо, і накриває його м'якою тканиною чи покри­валом. Дитина має назвати щонайменше три пред­мети, які можуть перебувати під тканиною. Якщо їй складно це зробити, пропонують обережно об­мацати предмет через тканину, лиш потім його на­звати.

Асоціативні плями

Хтось із батьків наносить пляму акварельними фарбами на аркуш паперу. Дитина має придумати не менше п'яти предметів або істот, на які схожа ця пляма. Батькам слід звернути увагу на те, скільки різних типів предметів чи істот назве дитина.

Домашній театр

Дитині пропонують уявити, що вона перетво­рилася на тварину, дивну істоту або предмет, напри­клад:

—  тигра, який пробирається крізь джунглі;

—  орла, який летить над скелями;

—  ляльку Барбі;

—  інопланетянина;

—  киплячу каструлю;

—  літеру А.

Дитина мовою пантоміми має передати образ істоти чи предмета так, щоб їх можна було легко впізнати.

Фантастичний малюнок

Дитині пропонують уявити, який вигляд мо­жуть мати такі істоти, предмети та риси характеру:

—  тварина з іншої планети;

—  злий чарівник у дитинстві;

—  незвичайний будиночок;

—  сумний комп'ютер;

—  хитрість;

—  доброта.

Відтак з допомогою батьків дитина може на­малювати на вибір істоту, предмет чи рису харак­теру.

 Маленький казкар

Дитині пропонують назвати будь-які сім слів, які, на її думку, можуть трапитися в казці. Дорос­лий їх записує, після чого дитина складає казку, в якій ці сім слів мають обов'язково трапитися. У простому варіанті складання казки слів може бути три.

Казка по колу

Батьки пропонують дитині разом створити казку. Один фрагмент казки має вигадати і розпові­сти хтось із батьків, а потім казку має продовжити дитина. Якщо сім'я велика — казку можна складати по колу.

Я — казковий персонаж

Батьки читають з дитиною певну казку або вірш, після чого пропонують їй уявити себе персо­нажем цієї казки або вірша, розповісти про свої від­чуття в уявному образі.

Що в руці?

Хтось із батьків бере в руку певний невеликий предмет і ховає його — стискає в кулак. Дитина має відгадати, що це за предмет, ставлячи дорослому найрізноманітніші запитання про нього. Дорослий має відповідати на запитання так, щоб відповідь була непрямою.

Дивні хмаринки

Під час прогулянки дитині пропонують уваж­но подивитися, наприклад, на хмари та пофан­тазувати, на що вони схожі. Що більше образних асоціацій виникатиме в дитини, то ліпше. Оригі­нальність мислення свідчитиме про творчий тип особистості дитини й заслуговуватиме на позитив­не оцінювання.

 

 

 ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ (дорогою до садка)

      Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні... Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?  

    Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?    

     Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.    

    У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

    Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело!  

   Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.     

  Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.   

   За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

  Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.  

   Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється». Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною. 

 Поради батькам майбутніх першокласників 

 1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота – дитсадочок, а для старших – школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика – не забороняйте їй.

5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується.

 

У БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ВИНИКАЄ БАГАТО ЗАПИТАНЬ: ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ, ЧИ ВОНА НЕ ГІРША ЗА ІНШИХ, ЧИ ЗАСВОЇЛА ПРОГРАМУ СВОЄЇ ВІКОВОЇ ГРУПИ? ЗОКРЕМА, БАТЬКІВ НЕПОКОЇТЬ, ЧИ ВІДПОВІДАЄ РІВЕНЬ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ  ЇХНЬОЇ ДИТИНИ ВІКОВИМ НОРМАМ. ЩОБ ДАТИ ВІДПОВІДІ НА ЦІ ЗАПИТАННЯ, ДОЦІЛЬНО ПЕРЕВІРИТИ РІВЕНЬ МОВЛЄННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ВДОМА.

  ЯК РОЗМОВЛЯЄ ВАША ДИТИНА?

    Обізнаність із типовими віковими особливостями фізичного, інтелектуального та психічного розвитку старших дошкільників дає змогу батькам адекватно оцінювати рівень готовності власної дитини до шкільного навчання і за потреби вчасно надати допомогу.

   Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку.  

На час вступу до школи дитина: 

  • оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
  • має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
  • будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді,числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
  • може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.

 Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом.

 ОБСТЕЖЕННЯ РІВНЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

 Для самостійного обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини, батькам слід забезпечити вдома належні умови, зокрема: 

  • добре провітрити приміщення, у якому відбуватиметься заняття з дитиною;
  • забезпечити абсолютну тишу;
  • створити спокійну, доброзичливу атмосферу спілкування.

       Загальновідомо, що будь-яке заняття стає ефективнішим, якщо його унаочнити. Тож для обстеження потрібно заздалегідь підготувати необхідні предмети, іграшки та картинки. Проводити обстеження слід у такий спосіб: один з дорослих спілкується з дитиною і, граючись, з’ясовує питання, які його цікавлять. А другий дорослий фіксує відповіді дитини, записуючи кожен слово. 

Якщо дитина відповідає на запитання неправильно, не потрібно її виправляти.
Якщо вона мовчить, не наполягайте на відповіді.
За будь-якої відповіді дитину в жодному разі не можна сварити або соромити.
Натомість усі відповіді слід схвалювати.

 Деколи трапляється так, що дитина відповідає й одразу ж дає іншу відповідь – виправляється. Це свідчить про те, що вона не впевнена у правильності своєї відповіді. А тому це завдання слід повторно виконати з дитиною за кілька днів. Якщо обидві відповіді співпадають можна вважати, що завдання виконано правильно.

 ТИПИ ДІАГНОСТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

 Обстежуючи рівень мовленнєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку, слід оцінити стан її фонематичного слуху та розвитку зв’язного мовлення. Крім цього, проаналізувати вміння дитини: 

  • класифікувати предмети чи зображення на предметних картинках за родовими ознаками;
  • виокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
  • утворювати -
             - зменшувально-пестливі форми іменників з використанням суфіксів;
             - іменники у множині від іменників у формі однини;
  • вживати в мовленні -
              - прийменники;
              - іменники в родовому відмінку;
              - імена в орудному відмінку;
  • узгоджувати іменники з числівниками;
  • правильно вимовляти багатоскладові слова. 

У разі якщо, проаналізувавши результати обстеження, батьки з’ясували, що дитина слабко контролює своє мовлення, необхідно визначити коло питань, над якими слід додатково попрацювати. Якщо ж дитина зовсім не справилася з поставленими діагностичними завданнями, слід звернутися по допомогу до фахівців.
   Працюючи з дитиною вдома, батьки мають змогу самостійно проаналізувати загальний рівень її розвитку та визначити готовність до школи. У додатку запропоновано орієнтовні дидактичні ігри та вправи, які стануть у пригоді під час проведення обстеження. 

Дидактичні ігри та вправи для обстеження рівня мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку 

Як назвемо?
Тема: класифікація предметів за родовими ознаками.
Інструкція: дорослий називає предмети або показує дитині предметні картинки. Дитина має назвати їх одним словом за родовою ознакою.
Наприклад: яблуко, груша, вишня, слива, абрикос – це фрукти. Вони ростуть в саду.

 Яке слово зайве?

Тема: виокремлення зайвого слова із семантичного ряду.
Інструкція: дорослий називає ряд слів і просить дитину подумати, яке з цих слів зайве – має відмінні від інших родові ознаки:
    - лялька, машина, цукерка, м’яч;
    - штани, светр, подушка, куртка;
    - ялинка, дуб, пеньок, береза.

    Велике-маленьке

Тема: утворення зменшувально-пестливої форми від іменників з використанням суфіксів.
Інструкція: дорослий називає предмет, а дитина називає його в зменшувально-пестливій формі:
сонце – сонечко; дерево – деревце.

 У лісі

Тема: використання прийменників у мовленні.
Інструкція: дитина відповідає на запитання дорослого:
  - Білочка сидить де?
   (Білочка сидить на дереві.)
  - Ведмідь заховався де? За чим?
    (Ведмідь сховався за дубом.)
  - Де присів зайчик?
    (Зайчик присів за пеньком.)

 Що зникло?

Тема: вживання в мовленні іменників у родовому відмінку.
Інструкція: дорослий викладає у ряд 5 картинок і просить дитину заплющити очі. У цей момент забирає одну картинку. Після того як дитина розплющила очі, дорослий запитує: «Що зникло?»

 Чим ти будеш гратися?

Тема: вживання в мовленні іменників в орудному відмінку однини.
Інструкція: дорослий виставляє на стіл різні іграшки, пропонує дитині взяти одну з них і відповісти на запитання «Чим ти будеш гратися?» (Я буду гратися машиною, ракетою тощо.)

 Один – багато 

Тема: утворення іменників у формі множини.
Інструкція: дорослий називає предмет в однині та просить дитину назвати цей іменник у формі множини:
  - літак – літаки;
  - кіт – коти.

 Один – три – п’ять 

Тема: узгодження іменників з числівниками.
Інструкція: дорослий викладає в ряд цифри: 1, 3, 5. Дитина бере предмет чи предметну картинку, підносить до кожної цифри і послідовно озвучує: одна квітка, три квітки, п’ять квіток.

 Багатоскладові слова

Тема: вимова багатоскладових слів.
Інструкція: дорослий просить дитину повторити за ним багатоскладові слова: акваріум, велосипед, листопад.

 Повторюй за мною

Тема: формування правильної звуковимови.
Інструкція: дорослий називає склади та слова, дитина за ним повторює, чітко вимовляючи звуки:
  - ПА-БА-ДА;
  - ТА-ДА-ПА;
  - ДІД-КІТ-ЛІД;
  - ШИТИ-ЖИТИ-ПИТИ.

 Скажи навпаки

Тема: збагачення лексичного запасу словами антонімами (протилежними за значенням словами)
Інструкція: добери антоніми до слів:
важкий – легкий; високий – низький; далеко – близько.

 Створи розповідь

Тема: розвиток зв’язного мовлення.
Інструкція: дорослий пропонує дитині:
  - переказати казку;
  - описати іграшку;
  - скласти розповідь з власного досвіду.