Рівненської міської ради

Дошкільний навчальний заклад ясла-садок №8

Вихователь-методист

Шановні відвідувачі методичної сторінки!

          Тут Ви зможете знайти корисні матеріали для педагогів дошкільних закладів, а також батьків, які цікавляться організацією методичної роботи з їхніми дітьми. 

 

Дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці та грі, у власній творчості, в красі, що надихає її серце, в прагненні робити людям добро..."

Василь Сухомлинський 

    Суха Лариса Євгенівна, вихователь-методист Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №8 має вищу педагогічну освіту, педагогічний стаж роботи 21 років, «спеціаліст вищої категорії». 

          Методична робота дошкільного закладу, спрямована на вивчення і впровадження в практику роботи педагогічних працівників теорії та методики розвитку, навчання і виховання дошкільників, а також оволодіння сучасною методологією, збагаченні досвіду педагогів новими прогресивними методами, впровадження новітніх розробок, позитивного досвіду, сучасних педагогічних технологій. Центром методичної роботи Закладу дошкільної освіти № 8 є методичний кабінет. В наявності дитяча та методична література, законодавчі та нормативні документи, матеріал семінарів, свят та передового досвіду вихователів.
 Впровадження в життя особистісно-орієнтованої моделі дошкільної освіти вимагає від педагога професійної зрілості, майстерності, високої культури праці, психологічної грамотності, тому педагоги ЗДО № 8 приділяють велику увагу самоосвіті та професійному росту.

  Завданням методичної служби є: 

* Вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;
* Стимулювання творчого потенціалу;
* Підвищення педагогічної культури вихователів;
* Вдосконалення педагогічної майстерності;
* Розвиток спеціальних умінь та навичок;
 * Формування навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.

 Базується на принципах методичної роботи:

  • Педагогічна співпраця з вихователем
  • Робота в режимі довіри, доброзичливості
  • Творча атмосфера , стимулювання творчої активності
  • Принцип допоміжне – регульованого контролю
  • Надання вихователеві права вибору
  • Системність методичних заходів
  • Щоденна допомога
  • Випереджальний характер методичної роботи.

Виходячи з цілей методичної роботи і вимог до особистості та діяльності педагога намагаємось здійснювати роботу за такими напрямками методичної роботи:
- курси підвищення кваліфікації;
- науково-практичні семінари;
- розв'язання актуальних освітніх проблем в творчих групах;
- узагальнення досвіду педагогів.

 Методична робота з кадрами:

* Підвищення рівня фахової майстерності педагогів
* Курсова перепідготовка
* Атестація педагогів
* Наставництво
* Педради
* Семінари
* Консультації
* Колективні перегляди
* Робота творчої групи

Навчання педагогів відбувається в інтерактивних формах спілкування, це:
- круглий стіл, диспут, консультації;
- інтерактивні лекції;
- навчальні тренінги;
- семінари, семінари-практикуми, науково-практичні семінари, семінари  для педагогів спеціальних груп;
- вивчення структури та оснащення матеріального середовища; 
- спостереження колективних форм діяльності дітей, індивідуальної самостійної роботи дітей, взаємовідвідування відкритих занять.

Завдання на 2018 – 2019 навчальний рік та літній оздоровчий період 

1. Інтегрувати сімейне й суспільне виховання з розвитку ціннісних орієнтирів дошкільника.

2.Забезпечити розвиток творчих здібностей дітей через ознайомлення з    кращими зразками народного образотворчого мистецтва.

 3.Спрямувати роботу педагогічного колективу на формування здоров’язбережувальної компетенції дітей шляхом розширення уявлень про здоров’я та фізичний розвиток людини.

                       Завдання роботи закладу на літній  період

1. Створити умови для ефективного оздоровлення дітей влітку через організацію оптимальної рухової активності та гартувальних процедур.

 

2. Продовжити роботу по розвитку творчих здібностей дітей засобами образотворчої діяльності.

 

3. Налагодити взаємодію з батьками по вихованню культури взаємин.

 

Українська мова – голос мого народу

Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця. Вона є могутнім природним засобом об’єднання людей. Через мову народ передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, культуру, історію та думки.

Одне з головних завдань педагогів розвивати інтерес у дітей до української мови і культури за допомогою усної народної творчості - невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки. Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу.

Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Часто їх використовуємо у спілкуванні з дітьми: під час сніданку, обіду, коли дитина виконує трудові доручення неохоче або відмовляється від роботи. Також на прогулянці в різних ситуаціях поповнюємо знання і словник дітей прислів'ями і приказками: під час спостережень в природі, праці на ділянці дошкільного закладу, на городі.

В своїй роботі педагоги нашого закладу використовують загадки, які мають багато спільного з прислів'ями та приказками. Тематика загадок різноманітна: про рослинний, тваринний світ, пори року, працю, господарювання, побут та інше. Саме за допомогою загадок збагачується словник дітей. А успішному відгадуванню загадок в давні часи надавалося дуже велике значення: воно було мірилом мудрості і розуму.

Перлини народної творчості – скоромовки, чистомовки, заклички - використовуємо під час усіх видів діяльності дітей дошкільного віку. Заучуємо їх з дітьми колективно на заняттях з розвитку мовлення, індивідуально або невеликою групою дітей у повсякденному житті, в ранкові та вечірні години, з метою вправляння дітей у правильний вимові звуків.

Щоб твори усної народної творчості завжди були постійними помічниками у роботі, ми їх групуємо за темами, оформлюємо в альбоми для кожної вікової групи.

На заняттях з народознавства широко використовуємо скарб усної народної творчості — казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі знайомимо дітей з історією українського народу, його традиціями.

Оволодіти рідної мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям і народні ігри («Довга лоза», «Коза-дереза», «День та ніч», «В хороводі були», «Редька» та інші). Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. До того ж, ігри для дітей  добираються відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри - пісні «А ми просо сіяли», «Мак», «Редька», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобейко» і інші.

 

 

Як вивчити з дитиною числа та цифри:
порадник для батьків і вихователів 

           З числами діти ознайомлюються доволі рано. Батьки вчать малюка показувати на пальчиках кількість років навіть тоді, коли він ще не вміє розмовляти. Згодом діти чують від батьків: «Куплю тобі лише одну іграшку, морозиво, м'ячик», і практично усвідомлюють значення слова «один». Дошкільники легко засвоюють поняття  «два»: «У тебе дві брови, двоє очей, два вуха, дві руки та дві ноги». А поняття «один, два, три» закріплюються проханням: «Дай мені один кубик і два олівці». Пізніше батьки пропонують дитині: «Порахуймо, скільки в тебе пальчиків/цукерок/іграшок; скільки сходинками пройшли/дерев проминули; постав на стіл стільки чашок, скільки у тебе друзів» тощо. 

Дітям подобається лічити разом з дорослими як справжні, так і намальовані предмети. Та коли дошкільникам пропонують полічити щось самостійно, це не завжди вдається — то цифра якась загубиться, то порядок порушиться. Тож не варто поспішати давати дисформується міцна навичка лічби. 

Ознайомлювати дітей з числами і навчати лічбі слід поступово,  щоразу збільшуючи число на один. Спершу слід навчити дитину рахувати до п'яти, оперуючи різними множинами предметів чи картинок, а потім — до десяти. Щоразу, ознайомлюючи дітей з новим числом, слід вивчати й відповідну цифру. Знання цифр як зорових образів відповідних чисел убезпечить дітей від помилок. 

Аби діти ліпше засвоїли числа та цифри, слід використовувати різнотипні завдання та вправи. Вони допоможуть урізноманітнити навчальний процес і зацікавити дошкільників. 

Ознайомлюємо з цифрами

         Якщо викликати у дитини інтерес, то і процес навчання приноситиме радість. Дошкільнику буде простіше й цікавіше вивчати цифри, якщо він розумітиме їхнє призначення. Тож вихователеві доцільно розповісти про те, яким було життя людей, коли ще не було цифр. Відтак можна запропонувати дітям самим придумати подібну історію. 

          Розповідь, приміром, може бути такою. «Колись давно, коли люди ще не вигадали цифр, вони позначали кількість, відстань чи час за допомогою різних предметів: пір'їнок, ліній на піску, зарубок на дереві. Бувало, зловить рибалка дев'ять риб, а щоб показати, скільки їх, візьме у руку дев'ять паличок і піде розповідати про свій улов. Або хоче розповісти, що за вісім кроків від його будинку — струмок. Тож кладе у кишеню вісім камінчиків. Отак несе рибалка повні кишені паличок і камінців, та й ненароком сплутає, які що позначають... А сучасним людям не потрібно носити з собою стільки дрібничок, адже вони знають цифри та числа, можуть легко позначити найрізноманітніші величини. 

Окрім цього, можна повісити у дитячому куточку метрову смужку, розділену на 10 рівних частин. На кожній частині смужки різними кольорами написати цифри від нуля до дев'яти. За допомогою цієї смужки можна навчати дошкільника співвідносити кількість предметів з відповідною цифрою: «У нас є 3 апельсини — покажи число 3 на смужці». Такі прості вправи допоможуть дитині ліпше зрозуміти, що люди придумали цифри, аби позначати кількість предметів. Цифри і числа пов'язані між собою, як букви і звуки, проте одні позначають кількість предметів, а другі — звуки. 

Щоб зацікавити дитину, можна також запропонувати їй розгадати ребус із цифрами чи вивчити про них кумедний вірш. У Додатку подані авторські вірші, якими можна скористатися під час занять. 

Ребуси можуть бути такими: 

р 1 а, г 1 а, гор 1 а;
оби 2 , до Різ 2, пі 2 л;
ві 3 на, 3 тон, 3 зуб, 3 вога;
При 5;
7 я, ві 7. 

Закріплюємо порядок чисел 

Цілком природно, що під час вивчення цифр у дітей може виникнути запитання: «Чому цифри стоять саме в такому порядку?».Тож вихователь має розповісти дошкільникам, як утворилися числа,
які ці цифри позначають. Для цього варто скористатися вирізаними з паперу фігурками — кружечками, квадратами чи трикутниками. Слід покласти перед дитиною один кружечок, а поруч — цифру 1. Під першим знову покласти один кружечок, а поряд з ним ще один — маємо два. Так само слід викласти інші числа. У такий спосіб варто звертати увагу дитини на те, що кожне наступне число на одиницю більше від попереднього. А отже, числа стоять у певному порядку, який не можна порушувати. Окрім цього, діти мають зрозуміти, що цей порядок демонструє збільшення. А щоб їм легше було це усвідомити, можна порівняти збільшення у числовому ряду зі зростанням дитини: «Ось так ти ріс рік за роком», «Ось так набирав вагу», «Ось так ти йшов крок за кроком». 

Щоразу перед початком заняття варто вправляти дитину в лічбі від 1 до 10. Це допоможе їй виявити, де саме вона помиляється і що варто повторити.

Аби закріпити знання про порядок чисел, слід систематично пропонувати дітям різноманітні завдання, зокрема: 

  • визначати, яке число стоїть першим — 7 чи 8, 4 чи 3;
  • вставляти пропущені числа у ряд, приміром 2, 3...5, 6;
  •  з'єднувати лініями у правильному порядку числа, що написані на аркуші у довільному порядку тощо. 

Перетворюємо навчання на гру

Допомогти дитині вивчити правильний порядок чисел можна за допомогою ігрової діяльності. Для цього запропонуйте їй зіграти у такі ігри, як-от: 

  • «Числа заблукали» — дитина має розставити числа у правильному порядку і при цьому назвати та показати їх на смужці з числами. Можна також скористатися варіацією
    цієї гри й запропонувати дошкільнику перевірити, чи правильно рахує, скажімо, Вінні-Пух, який «ненавмисно» то пропускає якісь числа, то міняє їх місцями.
  • «Лічи далі» — вихователь називає якесь число, приміром З, і обирає дитину, яка має продовжити рахунок. Для старших дошкільників гру можна ускладнити, наприклад запропонувати лічити у зворотному порядку.
  • «Стань на місце!» — кожна дитина отримує картку з цифрою. Відтак учасники гри шикуються у порядку лічби. Кожен має назвати своїх «сусідів» чи сусідів іншого учасника. 

Можна виставити перед дитиною в ряд машинки або їх різнокольорові зображення й запропонувати їй відповісти на запитання: «Якого кольору сьома машинка?» або «Котрою у ряду стоїть синя машинка?» і завдання поставити, наприклад, зелену машинку другою чи сьомою. Щоб вивчити числовий ряд і навчитися впорядковувати числа, слід їх порівнювати: «Один слоник випив 6 відер води, а другий — 4. Хто більше?» 

Дитину, яка вміє лічити до десяти, слід навчити робити це в зворотному порядку. Варто показати, що тепер числа зменшуються на одиницю: «Ось так ти з'їдаєш кашу ложка за ложкою», «Ось так зменшується кількість днів до вихідних» 

Можна також поєднати вивчення цифр з творчою діяльністю. Скажімо, разом з дитиною намалювати дерево з гілками, біля кожної з яких написати певну цифру. Відтак запропонувати дитині намалювати потрібну кількість листочків на кожній гілочці. 

Дітям також подобається гра «Склади квітку». їм пропонують елементи квітки — серединки, вписана в яких цифра вказує, скільки потрібно покласти до неї пелюсток тощо.

Дитину, яка вміє лічити до десяти, слід навчити робити це в зворотному порядку. Варто показати, що тепер числа зменшуються на одиницю: «Ось так ти з'їдаєш кашу ложка за ложкою», «Ось так зменшується кількість днів до вихідних» тощо.

Покладіть на стіл, наприклад, сім кружечків і позначте їх цифрою 7. Відтак переверніть один з кружечків на рожевий бік а шість інших залишіть синіми. Запропонуйте дитині викласти цю комбінацію цифрами і зробити висновок: «Отже, 7 — це 1 та 6» тощо.

Під час занять у класі чи групі можна запрошувати до дошки групи дітей по шість-вісім осіб, аби вони одночасно писали ту саму цифру. Після завершення роботи діти мають обрати ту цифру, яка написана найліпше. Варто звернути увагу дітей на те, що зазвичай цифри слід починати писати з правого верхнього кута клітинки, а з нього опускатися вниз на середину. Потрібно також підказати дошкільнику, що 1, 4 і 7, а ще 2 і 3 схожі за написанням.А вчитися писати цифри 3, 6, 8 та 9 легше, коли вже вмієш писати нуль: нулі слід спершу написати олівцем, а перелічені цифри вписувати в середину. 

Навчаємо писати цифри 

Навчаючи дошкільника писати цифри, слід пам'ятати, що це завдання для дитини дошкільного віку — доволі складне. Тому спершу слід запропонувати дитині услід за дорослим «написати» цифру в повітрі, зліпити з пластиліну, викласти з паличок, ниткою тощо. 

Відтак зобразити її кілька разів великою на нелінованому папері, і лише потім у великій клітинці, у меншій і, нарешті, у звичайній. Ефективним є написання цифр пальцем на піску або манній крупі, насипаній у невисоку коробку, або мокрим пальцем на дошці. 

      Під час занять у класі чи групі можна запрошувати до дошки групи дітей по шість-вісім осіб, аби вони одночасно писали ту саму цифру. Після завершення роботи діти мають обрати ту цифру, яка написана найліпше. Варто звернути увагу дітей на те, що зазвичай цифри слід починати писати з правого верхнього кута клітинки, а з нього опускатися вниз на середину. Потрібно також підказати дошкільнику, що 1, 4 і 7, а ще 2 і 3 схожі за написанням.А вчитися писати цифри 3, 6, 8 та 9 легше, коли вже вмієш писати нуль: нулі слід спершу написати олівцем, а перелічені цифри вписувати всередину

Проводимо асоціації

Іноді діти пишуть цифри 3, 5, 6 та 9 у дзеркальному відображен­ні. Щоб вони навчилися писати правильно, варто давати їм рядок написаних цифр і пропонувати обвести їх різними кольорами, тобто писати по написаному. Також можна пропонувати знайти та викрес­лити неправильно написані цифри.

Найчастіше діти плутають цифри 6 і 9. Аби дошкільникам лег­ше було їх розрізняти, дорослим слід будувати асоціативні ряди — порівнювати цифри з добре відомими дітям предметами. Так, при­міром 6 — це замочок, що висить та тримається за верхню дужку, а 9 висить на цвяшку, тримаючись кільцем. Щоб діти ліпше це запам'ятали, цифри слід намалювати. Потім варто дати завдання «повісити»/намалювати замочки-шістки на двері, а дев'ятки — на цвяшки. Доцільно пропонувати дошкільникам підписувати цифрами 6 чи 9 відповідну кількість зображених предметів.

Під час вивчення цифр діти мають визначати, на що схожа та чи та цифра, а також відшукати вже відомі цифри на запропонова­них малюнках. Так, приміром, крила намальованого метелика чи вушко й щока тигреняти схожі на трійки; лебідь з круглою голівкою та витягнутою шийкою приховує в собі двійку; квітка без серединки може бути складеною з вісімок. 

Варто намагатися зробити процес навчання творчим та цікавим, адже тоді дошкільники ліпше запам'ятовуватимуть числовий ряд,цифри та досягатимуть успіхів у лічбі.

 

Адаптація дитини до закладу дошкільної освіти в запитаннях і відповідях

У якому віці ліпше розпочати навчання дитини в закладі дошкільної освіти?

До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, тому однозначно від­повісти на це запитання складно. Якщо дитина самостійна, розвивається відповідно до віку, то її можна сміливо довіряти вихователям уже на третьо­му році життя. Хворобливим та менш самостійним дітям ліпше бути вдома з батьками до трьох років.

Чимало батьків хочуть оформити до закладу дошкільної освіти малят, яким ви­повнився рік чи півтора. Але радимо зачекати. Адже дитина в такому віці ще потребує особливого догляду, який може забезпечити тільки мама.

Ураховуйте, що діти третього року життя легше адаптуються до умов до­шкільного закладу, ніж 4-5-річні діти.

Чому дитина вранці не хоче йти до дитсадка, а ввечері додому?

Усі батьки мріють про те, щоб дитина вранці залюбки і з гарним на­строєм бігла в дитсадок, а ввечері, побачивши маму або тата, збирала іграш­ки, прощалася з дітьми, вихователями і спокійно поверталася додому. Але, на жаль, так буває не завжди.

Легко і без сліз дитина вранці прощається з мамою/татом лише тоді, коли вже цілком адаптувалася до дитячого садка — коли образ батьків уже міцно закріпився в дитячій свідомості.

А от іти додому дитина не хоче здебільшого тоді, коли бере участь у ціка­вій грі або саме зайнята іншим видом діяльності. Якщо так трапляється часто, укладіть з дитиною угоду: ви приходите по неї ввечері і дозволяєте їй погра­тися ще 10 хвилин, щоб вона завершила усі справи й попрощалася з друзями й вихователями. Це буде чесно щодо дитини, адже навіть дорослим складно миттю відірватися від цікавого заняття. Або ж заплануйте разом якусь цікаву справу після дитячого садка: наприклад, погодувати бездомного собаку, почи­тати цікавий дитячий журнал, погратися на спортивному майданчику поряд з домом тощо.

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов? Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити.

  • Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.
  • Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму.     
    • Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.
    • Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.
    • У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.
    • Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.
    • Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до садка, що в нього з'являться там нові друзі.

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чоловіком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку ваідвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу.

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументувати його дитині.

(вихователь-методист №6 червень 2017) 

Трудове виховання дошкільників

Трудове виховання дітей раннього віку - це діяльність, яка спрямована на розвиток загальних трудових здібностей, формування психологічної готовності, відповідального ставлення до праці та продуктів його виробництва, а також впливає на розумовий і фізичний розвиток дитини. Проблеми трудового виховання досить актуальні для дітей дошкільного віку, так як на цьому етапі у дитини відбувається формування особистісних якостей, умінь і прагнення до праці.

Завдання трудового виховання дошкільників

  • виховання шанобливого ставлення до праці дорослих і прагнення надати допомогу;
  • розвиток трудових навичок, їх удосконалення і поступове збільшення змісту трудової діяльності;
  • формування у дітей позитивних особистих якостей, таких, як прагнення до праці, дбайливість, відповідальність, ощадливість;
  • розвиток навичок організації роботи;
  • виховання позитивних взаємостосунків в процесі трудової діяльності між дітьми - вміння працювати в колективі, в разі необхідності надавати допомогу, прихильно оцінювати працю однолітків і в шанобливій формі робити зауваження.

    Завдання трудового виховання можуть втілюватися в дошкільних навчальних закладах і в колі сім'ї. Заклад дошкільної освіти відіграє важливу роль в загальному розвитку дитини. Слід зазначити, що виховання дітей у дитячому садку здійснюється у відповідності з певною програмою. У суспільстві однолітків дитині легше порівняти свої трудові вміння і результати з трудовим вихованням товаришів. Також, у формуванні особистості дитини відзначається високий пріоритет сімейного виховання. Головний принцип трудового виховання в сім'ї полягає в тому, що трудова навантаження повинна відповідати віку і особистим особливостям дитини. Важливо всім членам сім'ї при виконання будь-яких домашніх справ завжди бути прикладом. Діти люблять наслідувати дорослим і відчувають величезну гордість, якщо їм доручають будинку «справжні» справи.
    Праця дітей дошкільного віку можна розділити на кілька видів:
  • самообслуговування;
  • господарсько-побутової працю;
  • праця по догляду за рослинами і тваринами;
  • ручна праця.

Особливості трудового виховання дошкільника
Особливості ставлення до трудової діяльності дитини в ранньому віці полягають у тому, що його більше приваблює процес праці, ніж кінцевий результат. Тому для дошкільника важливим зв'язок між працею і грою.
Основні методи і прийоми трудового виховання:

  • допомогти дитині у визначення мети праці;
  • обговорити у чому значення даної роботи, для чого і для кого вона необхідна;
  • навчити розбивати роботу на етапи виконання;
  • продемонструвати і пояснювати, як краще це зробити;
  • пробудити і підтримувати в ході роботи інтерес до майбутнього справі;
  • обговорити, що вже зроблено, а що ще можна зробити, щоб досягти кращого результату;
  • заохочувати старання, інтерес дитини і прагнення впоратися з труднощами, домагаючись означеної мети;
  • перевіряти та оцінювати разом з дитиною хід і результати роботи;
  • залучати дитину до спільної праці, подавати приклад відповідального ставлення до справи, при цьому допомагаючи порадою чи ділом, якщо виникли труднощі;
  • пробуджувати ініціативу у дитини до самостійних рішень.

Головна мета трудового виховання дошкільників - це формування особистості дитини, а також правильного ставлення до трудової діяльності. Праця розвиває у дошкільника кмітливість, спостережливість, увагу, зосередженість, пам'ять, а також зміцнює його фізичні сили і здоров'я.

 

«Охорона життя і здоров'я дітей -

спільна мета дитячого садка і сім'ї»

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності. 

Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Існує необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров'я, питань особистої безпеки та безпеки оточуючих. 

Виникає потреба створення комплексної системи роботи з ОБЖД з кадрами дошкільного закладу, батьками, дітьми та громадськістю. 

Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна потреба людини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини як найвищої цінності суспільства. 

Україна також приєдналася до цих процесів. Основні принципи такої позиції знайшли відображення в головному законі держави - Конституції України (1996р.), де проголошені питання безпеки життя і діяльності людини та безпеки держави, а саме: 

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 

Безпека людини - поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя, національної та особистої гідності. 

Безпека - це збалансований стан людини, соціуму, держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних, економічних та ін.). 

Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя. 

Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе, відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких для людини послідують небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особисто дітей.  

Але будь - яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки. 

Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, у міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодії з небезпечними тваринами і предметами, отруйними рослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя. 

Так, дитина не повинна боятися людей, але, спілкуючись з незнайомими, їй необхідно розуміти, що саме може бути небезпечним у 

спілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості -рідні, знайомі, чужі. 

Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми, доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів. 

У відносинах «Дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити її, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов'язково пояснювати і небезпеки, що пов'язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води. Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров'ю дитини, тому необхідно пояснити, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип'ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді й урятувати життя. 

Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Вона повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електророзетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном. 

В дошкільних закладах України введено програму «Основи безпеки дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище. 

Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться за такими напрямками: 

-    життя серед людей у природному та предметному середовищі; 

-    правила поведінки з вогнем; 

-    безпечні та небезпечні вулиці і дороги; 

-    виховання вміння надавати собі та іншим допомогу в разі потреби. 

Але дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар'єром від біди і неприємностей. 

Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. 

Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії. 

Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що 

дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують. 

Отже, шановні батьки, від нас з вами залежить здоров'я і безпека життя наших малюків, їхнє комфортне перебування в оточуючому середовищі.

 

Пам'ятка для батьків з патріотичного виховання дошкільнят

      Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.
      Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

* Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятки, які знаходяться на цій вулиці.

* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.

* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.

* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.

* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.

* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.

* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.

* Запропонуйте дітям намалювати Рівне в майбутньому.

* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Рівне». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.

Реалізація завдань естетичного виховання дошкільників засобами музичного мистецтва

Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріоритетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти, визначені Базовим компонентом дошкільної освтіи України.

Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед муз. керівником та вихователями стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку.

Головне в музичному розвитку дошкільнят- повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”.Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості.

Музика -  могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.

Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликаний музичний керівник дошкільного закладу. Але важливо не тільки на музичних заняттях, а й в повсякденному житті створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей дітей. В іграх, на прогулянках, під час самостійної художньої діяльності діти за власною ініціативою можуть співати пісні, водити хороводи, слухати записи музичних творів, підбирати найпростіші мелодії на дитячих музичних інструментах.

 

Використовуючи сучасний арсенал звуковідтворення (власний спів, музичні центри тощо) музичний керівник та вихователі груп виховують високу культуру слухання музики, виконання пісень, танців, демонструють педагогічну вигадку в залученні дошкільнят до музично-дидактичних ігор з використанням музичних інструментів.

З’явилися хороші напрацювання у проведенні комплексно-тематичних занять з дітьми, інтеграції мистецьких позамузичних засобів як додаткових і водночас доцільних у музичному вихованні дітей.

Музичний керівник Созонюк С.В. – зацікавлена в розробці дитячого пісенно-танцювального репертуару, сценічних костюмів для дітей. Під час музичних занять творча співпраця педагогів стала дієвою реальністю, такий підхід сприяє якнайкращому розкриттю потенціалу кожної дитини. Порозуміння, спільні задуми, співтворчість музичного керівника та вихователів творять диво на користь особистісному розвитку дітей. Варто відзначити плідну співпрацю музичного керівника з вихователями старшої групи Цап О.Я., Адам’юк І.В. та вихователем середньої групи Степчин О.О.

Насамперед у дошкільників потрібно виховувати самостійність й ініціативу у використанні знайомих пісень, танців у різних умовах (в іграх, на прогулянках, у самостійній художній діяльності та ін.), у музично-дидактичних іграх розвивати мелодійний слух, почуття ритму, музично-сенсорні здібності, розширювати коло музичних вражень, слуханням музичних творів і сприяти тому, щоб діти відтворювали їх у сюжетно-рольових іграх.

Застосовувати музику в сюжетно-рольових іграх можна по-різному: як ілюстрацію до дії матері (діти співають колискову), святкуючи День народження (танцюють, співають), або для відтворення вражень, одержаних від музичних занять, святкових ранків, вечорів, розваг. Для успішного розвитку таких ігор діти повинні знати багато пісень та хороводів на побутову тематику, про різні професії, транспорт, народні пісні  тощо. Такі твори є у програмовому музичному репертуарі програм «Українське дошкілля» та «Впевнений старт», якими  керуються педагоги нашого закладу у своїй роботі.

Вихователі Джумига Н.М., Радіца О.О., Петлюк Н.А., Гомон О.В. заохочують творчі прояви дітей, нагадують про можливість використання у грі знайомої пісні, допомагають малюкам у музичному виконанні.

Проведення у повсякденному житті музично-дидактичних ігор, які розучуються дітьми на музичних заняттях, сприяє музичному розвитку, дає змогу дітям розрізняти музичні звуки за тембром, висотою, ритмом, динамікою, за їх напрямком і характером.

Прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного мистецтва має різні форми організації відповідної роботи. Це, передусім, найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність і найбільш поширена у дитячому садку музика в повсякденні. Це музичні заняття як провідна освітньо-виховна форма, а також музичні розваги й музично-театралізовані свята, які дають дітям змогу відчути художньо-естетичну природу музики і пластики як мистецтв вияву людських емоцій та почуттів, взаємодії виконавців і глядачів. Розглянемо сучасні педагогічні підходи до організації музичної діяльності дошкільнят та особливості кожної форми роботи.

Передумовою гармонійного й різнобічного музичного розвитку дітей, який має забезпечуватись у дошкільному закладі, є гуманізація музично-педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними особливостями - головний об'єкт уваги музичного керівника й вихователя, а весь процес навчання та виховання будується на основі їхньої співпраці й співтворчості з урахуванням вікових можливостей та зони найближчого розвитку дітей, зацікавлень кожного вихованця, його музичних успіхів, з повагою до будь-яких творчих проявів.

Своєрідність дитячої самостійної музичної діяльності зумовлена власною ініціативою дитини, її бажанням звертатися до свого музичного та музично-рухового досвіду за різних життєвих обставин. Тож вихователі та батьки мають підтримувати щонайменшу активність малят, коли вони у вільний час пригадують знайомі співаночки, музичні забави, таночки; використовують в ігрових ситуаціях іграшкові музичні інструменти; звертаються до улюбленого музичного репертуару й варіюють його; ініціюють гру в музичне заняття, оркестр, театр; влаштовують у групі міні-концерти для ляльок і дітей; роблять перші творчі спроби — вигадують музично-ігрові образи та танцювальні рухи, виспівують власне ім'я, імпровізують ме­лодії та музикують на улюбленому дитячому інструменті, вдаються до музично-пісенно-пластичного супроводу гри, казки тощо. Дорослий спостерігає за дітьми й опосередковано впливає на них, створюючи сприятливі умови для самостійної діяльності.

Потяг до музики викликатиме в малих сама атмосфера повсякденного звертання до неї як до джерела життєво необхідних приємних вражень. Емоційний досвід дитини збагачується у повсякденні завдяки звучанню гарних мелодій, що їх виконують дорослі й діти, та в запису, перегляду мультфільмів і телепередач; слуханню казок у музичному супроводі, української народної музики та музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної й світової спадщини та сучасних, адресованих дітям. Введення музики у щоденний побут дошкільнят потребує від вихователів, музичного керівника доброго естетичного смаку і творчої вигадки, своєчасної підтримки дитячих пропозицій щодо добору музики і застосування її у різних ситуаціях.

Одне з голових завдань вихователів — педагогічно доцільно використовувати музику в різних видах дитячої діяльності, зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, супроводжуваних піснею, розігрувати дитячі пісеньки, мирилки, драматизувати казки; у художній - у малюванні, ліпленні народної іг­рашки, витинанні; а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Музичний керівник — співтворець музики, посередник між композитором і слухачем-дитиною. Його майстерність сприяє збагаченню естетичного сприймання дошкільнят, емоційному переживанню ними музичного твору, усвідомленню виконавського характеру музичного та музично-пластичного мистецтв. Отже музичний керівник Созонюк С.В. творчо організовує музичне сприймання дітей, вдало використовує й варіює традиційні й нові методичні прийоми впливу. Сприймання фольклорних зразків сучасними дітьми забезпечується наближенням атмосфери музичного заняття до народного побуту і традицій; поєднанням у свідомості дошкільнят культурного минулого з їхнім теперішнім досвідом. Музичний доробок сучасних авторів асоціюємо з нинішніми життєвими враженнями і почуттями дитини. Під час програвання музичного твору педагог використовує позицію «разом з дітьми», особистим прикладом показує, як висловлюється власне ставлення до музичного явища. Вихованцям бажано побачити його зацікавлення музично-дидактичними іграми, активність у музично-рухових діях, у співі, грі на музичних інструментах, щоб усвідомити: вони разом із зацікавленим дорослим захоплюються грою, водять хо­ровод, розважаються в рухливій забаві, співають тощо.

Варто збирати дітей як на групові заняття, так і на заняття підгрупами й індивідуальні заняття.

Старші дошкільнята можуть засвоювати українські танцювальні рухи «хлопчачими» та «дівчачими» підгрупами; у різновіковій групі деякі пісні краще розучувати з окремою підгрупою молодших або старших дітей; можна індивідуально запропонувати послухати музику й відтво­рити її рухами вихованця, який тривалий час не відвідував садок, корисно вдатися до спільного музикування зі здібною дитиною.

Орієнтуючись на реальний рівень музично-естетичного розвитку дітей у певний час, на визначену освітньо-виховну мету, актуальні художньо-естетичні завдання роботи з групою, належить планувати доцільний тип заняття.

У сучасній музичній педагогіці основними типами музичних занять вважаються: традиційні, тематичні, домінантні, комплексні.

Музика має місце і під час проведення бесід. Вихователі Степчин О.О., Цап О.Я. використовують музику, пісні під час розглядання ілюстрацій і бесід за ними. Пісні, музичні ігри, хороводи присутні в роботі вихователів Адам’юк І.В., Гомон О.В. при ознайомленні дошкільнят з природою – під час спостережень, прогулянок, екскурсій. Під час зображувальної діяльності дошкільнят звучить відповідна музика в усіх групах ДНЗ.

Музика є також постійним супутником ранкової гімнастики. Музичний керівник супроводжує ранкову гімнастику в групах щоденно.  Чинними програмами «Українське дошкілля» та «Впевнений старт» передбачено час в другій половині дня для самостійної художньої діяльності дітей (зображувальної, літературної, музичної, театралізованої). Дошкільнята за власною ініціативою малюють, ліплять, грають на дитячих музичних інструментах, драматизують казки, співають пісні, слухають музику в записі. Для організації самостійної музичної діяльності в кожній групі дитячого садка об лаштований куточок музичної творчості, наповнений різноманітними інструментами,  атрибутами для музично-дидактичних ігор, ілюстраціями, записами пісень та музики. В дитячому садочку, протягом січня-лютого, проводилась виставка на кращий авторський музичний інструмент. Всі вихователі та батьки вихованців приймали активну участь у виготовленні цих інструментів, що дало змогу поповнити музичні куточки в групах новими, цікавими, нетрадиційними музичними інструментами.

Проте, в куточках самостійної музичної діяльності не достатньо записів українських народних пісень, казок та фольклорних музичних творів, а також пісень сучасних авторів: Алли Мігай, Володимира Лиса, Анастасії Комлікової та ін. Бажано мати в групах і альбом наші пісні з картинками за змістом знайомих дітям пісень.

Пожвавлення і радість вносять в життя дошкільнят розваги та свята. Вони дають їм також змогу активніше, творчо виявляти себе в музичній діяльності, сприяють закріпленню здобутих на музичних заняттях знань і вмінь, виховують у них винахідливість, спритність ініціативу, життєрадісність. До розваг та свят музичний керівник та вихователі готуються заздалегідь. Вихователь розучує з дітьми ролі, а музичний керівник вивчає з ними пісні, танці, музичні ігри, підбирає музику. Тільки завдяки спільним зусиллям вихователів і музичного керівника, їхньому тісному контакту пісні, ігри, танці ввійдуть у повсякденне життя дитячого садочка, будуть сприяти всебічному і гармонійному розвитку дітей дошкільного віку.

ПРАВОВЕ ВИХОВННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Правова культура включає в себе безпосередні дії людини, її поведінку в різних, часто непередбачених, життєвих ситуаціях. Вона передбачає вміння і готовність особистості вирішувати свої життєві проблеми, жити серед людей, спілкуватися з ними, орієнтуючись на морально-правові норми.

Дошкільнята тільки починають освоювати ази морально-правової культури. Ознайомлення з правами носить пропедевтичний характер і готує дитину до засвоєння демократичних цінностей і прав людини в подальшому.

Дітям-дошкільнят доступні лише самі загальні уявлення про свої права і свободи, закріплених у міжнародних та державних документах, а також способи їх реалізації в різних життєвих ситуаціях.

Це ставить перед педагогами нашого дошкільного закладу такі завдання:
- Допомогти дитині зрозуміти і осмислити свої елементарні права;
- Формувати почуття самоповаги, поваги до власних прав і прав інших людей;
 - Розвивати прагнення дитини реалізовувати свої права, не порушуючи прав оточуючих його людей.

Вирішенню цих завдань сприяє правове виховання і навчання правам людини. Перш ніж познайомити дитину з правами, її треба підвести до усвідомлення себе як особистості, повноцінного члена суспільства, розуміння своєї індивідуальності та людської гідності.

Правове виховання дошкільника починається з виховання у нього почуття власної гідності, поваги до самого себе. Тільки поважаюча самого себе і свої права людина здатна по-справжньому поважати інших людей та їх права. Тому в дошкільному закладі і сім'ї необхідно створити атмосферу визнання індивідуальності дитини, поваги його особистості, а самій дитині надати можливість реалізовувати свої людські права Він повинен володіти свободою вибору, проявляти активність, ініціативність, самостійність, мати можливість висловлювати власну думку, проявляти шанобливе ставлення до думки інших, вміти надавати допомогу і приймати її. Без цього не можуть розвиватися такі необхідні кожній людині громадянські якості, як активність, самостійність, рішучість, відповідальність.

Правова освіта дошкільнят передбачає ознайомлення юних громадян з конкретними і зрозумілими їм правами.

Дітям доступні такі чотири групи прав:

1. Права на гідне існуванняі, виживання, що включає право на життя і здоров'я, житло, їжу, ім'я, родину, турботу батьків, громадянство.

2. Права на розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля.

3. Права на захист від приниження, насильства та експлуатації, а також особливі права дітей-інвалідів та сиріт.

4. Права на свободу слова, думки та діяльності.

Знайомство дітей з їхніми правами доцільно здійснювати в двох напрямах:
"Я і мої права", "Я і права інших людей". Це сприяє розумінню таких простих і водночас складних істин, як: "Мої права - це мої можливості, мої свободи", "Мої права закінчуються там, де починаються права іншої людини".

Ознайомлення з правами людини сприяє моральному становленню особистості дитини, формування етичних уявлень, гуманних почуттів і взаємовідносин, допомагає прищепити повагу до себе і іншим людям. Знайомлячись з правами, діти вчаться зважати на думку та інтереси інших людей (право на власну думку), захищати слабких (право на особливий захист), справедливо вирішувати виникаючі суперечки і конфлікти, адекватно оцінювати свої дії і вчинки.

Збереження і зміцнення здоров'я кожної дитини - одне з найважливіших завдань дошкільного закладу. У процесі ознайомлення з правами діти дізнаються про відповідальність за своє здоров'я, необхідності його берегти і зміцнювати, освоювати способи оздоровлення і безпечної поведінки.

Необхідно також пам'ятати, що формування морально-правової культури у дітей багато в чому залежить від загальної соціально-правової ситуації, рівня правової культури педагогів та батьків, а також ефективності засобів та методів правової освіти.

 

 

 

"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,
але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
                                       
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції»
                                          Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дит. садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Патріотичне почуття за своєю природою
багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

При ознайомлюються з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

 

Роль сім'ї в розвитку мовлення дитини 

Фізичне, психічне та інтелектуальне виховання дитини починаєть­ся в ранньому дитинстві. Усі навички, в тому числі правильного мов­лення, формуються в сім'ї. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Існує думка про те, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги до­рослих, начебто дитина сама, поступово оволодіває правильною вимо­вою. Насправді ж, невтручання в процес формування дитячого мовлення,  майже завжди стає причиною відставання в розвитку. Мовленнєві недоліки, що з'явилися в дитинстві, з великими труднощами перебо­рюються в наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були ство­рені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого формуватиметься його особисте. 

Недоречно і навіть небажано говорити з малюком його ж мовою, повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «ди­вись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), це може гальмувати розвиток мовлення. 

Особливо чітко потрібно вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Звертаючись безпосередньо до дитини, ви спонукаєте її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення. 

Батьки повинні привчати дитину дивитися прямо на того, хто гово­рить, тоді вона полегшено перейме правильну артикуляцію. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

1.Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка.

2.Спонукайте дитину до запитань.

3.Якомога більше розмовляйте з дитиною.

4.Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який...», «Скажи, як...», «Що означає слово?», «Скажи, коли ...», «Скажи, звідки…», «А якби...», «Придумай слово».

5.Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку

6.Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.

7.Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника.

8.Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда.

9.Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.

10.Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною.

11.Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини.

12.Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати.

13.Привчайте дитину слухати дитячі та музичні передачі, дивитися діафільми.

14.Тривалість перегляду дитиною телевізійних передач не повинна перевищувати 30 хвилин на добу та 2 - 3 разів на тиждень.

 

Дитяча праця в сім’ї: за чи проти?

   Питання залучення дитини дошкільного віку до праці в сім’ї сучасні батьки розглядають неоднозначно. Більшість із них переконані, що участь дитини дошкільного віку в трудових справах сім’ї швидше заважає, ніж приносить користь. Тому часто батьки свідомо відсторонюють дитину від посильної для неї роботи. На перший погляд, такі батьківські думки небезпідставні. Адже домогтися реального результату від маленької дитини складно – часто доводиться перероблювати виконану нею роботу, затрачаючи на це багато часу. А деколи дитяча «допомога» завдає навіть збитків у вигляді розбитого посуду чи порізаного дитиною пальчика.
   Є й інші підходи до трудового виховання дитини – із раннього віку батьки дають їй забагато складних доручень, змушуючи виконувати їх самостійно, без допомоги дорослих. У такому разі батьки часто навіть не здогадуються про вікові можливості дитини у виконанні трудових операцій та дій.
   Зауважимо, що обидва підходи помилкові, неефективні в освітньому плані, наносять шкоду. А ігнорування виховних можливостей дитячої праці в дошкільному віці провокує виникнення серйозних проблем у подальшому житті дитини.
   Тож, вважаємо, що батькам доцільно глибше вивчати можливості залучення дітей до праці та вміло організовувати цей процес у сім’ї задля розвитку життєвої компетентності дитини, виховання в неї відповідальності, віри у власні сили, самостійності, умілості та вправності, стимулювання прагнення до пізнання нового.

Особливості залучення дитини
до домашніх справ у різні вікові періоди

   Домашня праця цікавить дитину з раннього віку. Пригадайте, з яким інтересом малюк перебуває на кухні: обстежує кухонне начиння, знімає кришки з каструль, намагається вмикати плиту, хоче допомогти мамі нарізати овочі, хліб, розмішати ложкою страву тощо. Такі дії малюка зазвичай лякають дорослих, і вони намагаються всіляко убезпечити його, забороняючи самостійно діяти. Із таким самим запалом дитина намагається допомагати під час прибирання, прання, але, зазвичай, батьки наполегливо відсторонюють її і від цих процесів.
   За таких умов дитина зростає і поступово втрачає інтерес до трудових дій. Батьки ж дивуються – і одягатися сам не вміє, й іграшки поскладати не може. Тож хочемо порадити – усі справи робіть разом з дитиною. Спочатку давайте їй прості доручення, як-от потримати, подати те, що знаходиться близько й не зашкодить дитині, - серветку, рушничок, велику ложку. Не забувайте схвалювати старання дитини, зауважте, що саме завдяки їй вдалось впоратися значно швидше. Старшій дитині доручення варто ускладнювати: помити овочі чи фрукти, відміряти цукор для приготування компоту чи киселю, сервірувати стіл до обіду, порізати хліб, набрати води в чайник, помити чашки тощо.
   Слід давати дитині зрозуміти, що вона вміє добре виконувати домашню роботу, а її допомога дуже цінна для всіх членів сім’ї.
   Найпершими трудовими навичками дитини мають бути навички самообслуговування:

  • культура догляду за собою – миття рук, умивання, зачісування, одягання, роздягання;
  • культура догляду за речами – одягом, взуттям, іграшками;
  • культура їжі – сервірування столу, користування столовими приборами, миття посуду.

   Поступово сфера застосування цих навичок розширюється, і дитина здатна охоче й старанно виконувати доручення дорослих, спрямовані на обслуговування потреб сім’ї: тримати в порядку свої іграшки, адже так приємно, коли речі на своїх місцях; допомогти мамі розсортувати речі за кольором і матеріалом для прання; разом наліпити й заморозити вареників, аби потім можна було швидко приготувати вечерю; разом з татом помити посуд, віддячивши мамі за смачний обід. У відповідь на таку допомогу мама усміхнеться, пригорне і скаже: «Ви ж мої любі помічники».
   Батьки мають переглянути звичні норми, оптимізувати власну трудову діяльність, аби сформувати в дитини інтерес до праці, бажання нею займатися, отримувати задоволення від результату та усвідомлення користі своїх зусиль для себе самої та інших людей.
   Необхідно озвучувати дитині послідовність трудових дій, запитувати її думку щодо тієї чи тієї трудової операції, пропонувати шукати варіанти оптимізації трудових зусиль, поступово вводити планування трудової діяльності. Домашня праця, незважаючи на її рутинність  та повторюваність, буде привабливішою для дитини, якщо батьки використовуватимуть цікаві ігрові прийоми, як-от:

  • фольклорні й літературні твори – загадки, прислів’я, приказки, вірші;
  • елементи змагання – хто зліпить найяскравіший вареник, найдрібніше поріже варені овочі на салат, акуратніше складе свій одяг тощо;
  • пригадування доречних пізнавальних мультфільмів – «Казка про білу крижинку», «Колосок», «Як кошеня та песик підлогу мили» тощо.

   Підтримуючи в дітей інтерес до домашніх справ, батьки мають сприяти підвищенню якості результатів цієї праці. Якщо в середньому дошкільному віці батьки схвалювали сам факт, що дитина, наприклад, помила тарілку, то в старшому дошкільному віці слід звертати увагу на якість миття – наголосити, що після миття тарілку треба обов’язково ополоснути чистою водою, витерти рушником. Доглядаючи за кімнатними рослинами, з віком дитина має виконувати всі дії впевненіше та акуратніше – не розливати воду на підвіконні, протирати листя від пилу добре викрученою ганчіркою, за потреби вміти пересадити квітку або черенкувати її тощо.
   Крім активної трудової діяльності разом з дитиною, батьки мають ознайомлювати її з особливостями своїх професій. За можливості, доцільно провести екскурсію до місця своєї роботи, розповісти, які інструменти вони використовують у роботі, яку користь приносять іншим людям результати їхньої праці.